Гречун Олег Васильович
Гречун Олег Васильович
Народився Гречун Олег Васильович 29 травня 1982 року в мальовничому селі Киликіїв. Саме тут, серед рідних краєвидів, минуло його дитинство та шкільні роки.З 1989 по 1998 роки навчався в Киликиївській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Відразу після школи Олег працював в Киликиївському селянському фермерському господарстві. Олег був людиною праці, справжнім господарем, чиї руки не боялися жодної роботи на фермерських полях рідного села.
Доля випробовувала його далекими дорогами Європи, куди він їхав на заробітки. Але серце Олега було пов'язане з Україною. Туга за рідною домівкою була настільки нестерпною, що він залишив усе і повернувся туди, де дихалося найлегше — у свій Киликиїв. Він був тим, на кого завжди можна було покластися: сусіди та знайомі знали, що Олег ніколи не відмовить у допомозі.
Його справжньою пристрастю була природа. Тихі походи до лісу та спокійні години на риболовлі були для нього джерелом сили.
Гречун Олег Васильвич призваний на військову службу 24.09.2024 року, водій 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 7 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмовогобатальйону військової частини А0284. Мужньо виконував свій військовий обов’язок.
7 січня 2025 року Олег зник бепзвісти, поблизу н.п. Мала Локня, Суджанського району, Курської області. Місяці родина жила між надією і страхом. Молилися. Чекали. Вірили в диво. Але війна безжальна, на жаль, страшна звістка підтвердилася:
7 січня 2025 року. Виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Мала Локня, солдат Олег Гречун прийняв свій останній бій. Він загинув як воїн, захищаючи спокій своїх батьків — Тетяни Миколаївни та Василя Івановича, братів та сестер.
Він пішов у вічність, залишивши по собі невимовний біль у серцях великої родини та глибоку шану в громаді. Схиляємо голови у скорботі перед подвигом Олега Васильовича, який віддав своє життя за наше мирне майбутнє. Пам'ять про нашого Захисника житиме вічно в серцях вдячних жителів громади і всіх українців.
