НАРАЇВКА У СЛЬОЗАХ: ОСТАННІЙ ЗЕМНИЙ УКЛІН НАШОМУ ЗАХИСНИКУ ОЛЕКСАНДРУ ДЗІНДЗІРУКУ

Бувають дні, коли навіть сонце здається тьмяним, а повітря стає важким від людського горя. Сьогодні саме такий день. Нараївка, рідне село, яке Олександр так любив і де знав кожну стежку, вкрилося квітами та омилося сльозами. Ми провели в останню дорогу не просто земляка — ми попрощалися з частинкою нашої громади, з людиною, чиє серце було завеликим для цього жорстокого світу.

​Олександр Олексійович ДЗІНДЗІРУК

народився восени 1975-го. Хто знав його змалечку, згадують: він був особливим. Світлий, привітний, з тими добрими очима, які ніколи не ховали лукавства. Після армії він не шукав легкої долі в містах, а повернувся додому. Працював у колгоспі, знав ціну справжньої праці та справжньої дружби. Його щирість була тим вогником, до якого завжди тягнулися люди.

​Коли над Україною запеклося небо війни, Олександр не став ховатися. У березні 2025 року він змінив звичний робочий одяг на піксель прикордонника. Харківський напрямок, запеклі бої, постійна небезпека... Там, у самому пеклі війни, на передовій, він віддав своє здоров’я за наш спокій. Контузія, отримана в бою, стала початком його останнього, найважчого фронту — боротьби за власне життя.

​Сім місяців Олександр боровся з хворобою так само мужньо, як колись боронив кордон. Він хотів жити, хотів ще раз побачити мирну весну у рідному дворі. Але 9 травня 2026 року, коли вся природа прокидалася до життя, серце Героя втомилося і зупинилося назавжди.

Провести Олександра в останню путь прийшли рідні, друзі, бойові побратими та десятки небайдужих жителів громади. Людський коридор пам’яті, схилені прапори та спільна молитва стали свідченням глибокої вдячності за його подвиг.

Неможливо знайти слова, які б загоїли цей біль. Неможливо змиритися з тим, що війна забирає найкращих. Олександр назавжди залишиться у пам’яті громади добрим, світлим і щирим чоловіком, який любив життя, людей і свою Батьківщину.

Спи спокійно, Олександре…

Твоя дорога на землі завершилася, але твоя пам’ять житиме у серцях людей, у рідному селі, у кожному прапорі, що майорітиме над вільною Україною.

Сільський голова Маргарита МЕДВЕДЮК та виконавчий комітет висловлюють щирі співчуття мамі та брату військовослужбовця. Разом із вами схиляємо голови у глибокій скорботі та поділяємо невимовний біль цієї тяжкої втрати. Світла пам’ять про Олександра назавжди залишиться у серцях жителів громади.

​Вічна пам’ять та слава Герою!