СЬОГОДНІ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯ — МИРОСЛАВА ЛОПУХА, НАГОРОДЖЕНОГО ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ СТУПЕНЯ (ПОСМЕРТНО)

Війна забирає найкращих… Вона безжально обриває життя молодих, сильних, світлих людей, залишаючи родинам невимовний біль, а країні — глибокі рани. Українська земля, омита кров’ю своїх синів і доньок, нагадує нам про високу ціну свободи, а пам’ять народу береже кожне ім’я тих, хто став на захист Батьківщини і до останнього подиху залишався їй вірним.

11 лютого у місті Славута відбулося урочисте вручення державних нагород родинам загиблих Захисників України. Церемонія проходила у залі міської ради міста Славута у стриманій, сповненій скорботи атмосфері.

Посмертні нагороди рідним полеглих Героїв вручав начальник Шепетівської районної військової адміністрації Олексій ГЛУШАКОВ за участі секретаря Ганнопільської сільської ради Ольги ПАВЛОВСЬКОЇ, старости Великоскнитського старостату Раїси ШЕВЧУК, першого заступника Славутського міського голови Сергія МИКУЛЬСЬКОГО, а також представників першого відділу Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Серед тих, чиї імена назавжди вписані в історію боротьби за незалежність і свободу України, — наш земляк, уродженець села Нараївка, МИРОСЛАВ ВІКТОРОВИЧ ЛОПУХ. Його відвага, патріотизм і незламний дух залишаються прикладом для майбутніх поколінь і символом того, що справжні Герої живуть у серцях народу.

Згідно Указу Президента України від 21 листопада 2025 року № 851/2025

МИРОСЛАВА ВІКТОРОВИЧА ЛОПУХА нагороджено Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Нагороду отримала мати Героя — Неля Станіславівна ЛОПУХ. У залі панувала тиша — важка, сповнена скорботою, повагою та безмежною вдячністю. Кожен присутній відчував, що за цією відзнакою стоїть не лише героїчний подвиг, а ціле життя, сповнене мрій, надій і любові, яке було віддане Україні.

МИРОСЛАВ ВІКТОРОВИЧ ЛОПУХ народився 27 липня 2003 року в селі Нараївка. Він зростав щирим, доброзичливим і відповідальним хлопцем. У Великоскнитському ліцеї, де навчався юнак, його пам’ятають як відкритого, справедливого та сміливого, який завжди підтримував інших і стояв на боці правди. Його поважали друзі, цінували вчителі, любили рідні.

З початком повномасштабного вторгнення Мирослав свідомо обрав шлях Захисника і до останнього подиху залишався вірним Батьківщині. Бувши командиром взводу снайперів 214-го окремого спеціального штурмового батальйону OPFOR, він мужньо виконував бойові завдання, проявляючи витримку, професіоналізм і незламність духу.

На превеликий жаль, 9 вересня 2024 року під час бойових дій поблизу села Катеринівка Покровського району Донецької області життя Воїна обірвалося. До останнього подиху він залишався вірним присязі та українському народові.

Висловлюємо щирі співчуття родині полеглого Захисника. Поділяємо ваш біль і сум, адже жодні слова чи державні нагороди не здатні загоїти рану втрати. Проте вони свідчать про те, що подвиг Героя — незабутній, а його ім’я завжди житиме в пам’яті народу, у спогадах дітей, які зростають у вільній Україні, і навіки залишиться в серцях вдячних поколінь.

Після завершення заходу батьки Героя та працівники Ганнопільської сільської ради вшанували світлу пам’ять полеглого Захисника покладанням квітів на Алеї Слави.

Вічна шана Герою України!