РІК БЕЗ ТЕБЕ, ГЕРОЮ …

Рік… Усього лише дванадцять місяців… але для мами, сестри, брата, рідних і друзів цей час став вічністю без тебе.

25 серпня 2024 року перестало битися серце нашого земляка, сина України — Конончука Дмитра Сергійовича. Йому було лише 21…

Дмитро народився, виріс і мужнів у рідному селі Глинники. Він був світлим і добрим хлопцем, який любив життя, допомагав іншим, умів працювати руками й завжди знаходив правильні слова для друзів.

Але з перших днів війни він обрав шлях, на який вистачає сили далеко не кожному — шлях Захисника.

Молодий, сміливий, він став до лав Збройних Сил України й виконував свій обов’язок чесно та до кінця.

25 серпня, виконуючи бойове завдання на Курському напрямку, Дмитро загинув…

Загинув за Україну, за нас із вами, за право жити на своїй землі у свободі та мирі.

Сьогодні ми схиляємо голови перед його світлою пам’яттю.

Важко знайти слова, які могли б полегшити біль матері, сестри, рідних… Бо хіба є щось страшніше за втрату дитини, брата, друга?

Дмитро назавжди залишиться у пам’яті громади — як відважний Воїн, як люблячий син, як приклад незламності та мужності.

Його усмішка й доброта житимуть у серцях тих, хто знав його.

Рік минув, а біль не зменшився. Та ми знаємо: Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті, у молитвах, у нашій вдячності. Дмитро віддав найдорожче — своє життя — щоб ми жили, щоб Україна була вільною.

Нашому Герою назавжди 21.

І доки ми пам’ятаємо — він поруч із нами.

Вічна слава і вічна пам'ять нашому Герою!

Ти віддав життя за нас — а ми назавжди збережемо пам’ять про тебе.