РІК БЕЗ ТЕБЕ,ГЕРОЮ...
Рік тому — немов учора. Немов тільки-но в тиші ми дізналися: серце нашого Михайла перестало битися… Та ж серце воїна не вмирає. Воно — у небі. У пісні. У вітрі. У кожному нашому подиху. Сьогодні — 365 днів без твого голосу, без твоїх обіймів, без твого “не хвилюйтесь, я тримаюсь”. І скільки б не минуло часу, душа все одно кричить: «Повернись…»
Михайло Леонідович Добринчук — наш світлий, добрий, справжній. Народжений 10 лютого 1987 року в Клепачах, він із дитинства знав, що значить працювати, що значить любити землю, людей, сім’ю. Він будував життя звичайне — але з великою душею: трудився, кохав, виховував сина Артура і донечку Алінку. Мріяв, як колись вони разом підуть до школи, як він триматиме їх за руки… Мріяв — як усі ми.
А потім прийшла війна. І серце, яке належало родині, стало ще й щитом для Батьківщини. 16 червня 2023 року Михайло став солдатом. Пройшов навчання у Великій Британії. І пішов туди, де найгарячіше — на Бахмутський напрямок. Там, у пеклі боїв, він не сховався. Не зламався. Стояв. Бив ворога. Захищав. 8 липня ненадовго приїхав — востаннє — додому. Обійняв маму, дітей, кохану. Усе те, за що йшов у бій.
11 липня 2024 року, поблизу Нью-Йорка Донецької області, його серце замовкло. Але не зникло. Бо те серце б’ється тепер у кожному з нас.
У тиші вечора мама й досі виглядає сина. Діти не розуміють, чому татко більше не дзвонить. А друзі… Друзі вчаться жити з діркою в серці. Бо такою була його присутність — великою, світлою, незамінною. Михайло — це не просто ім’я. Це символ. Символ любові до життя, мужності, гідності, відданості.
Цей рік — рік без тебе, Михайле. Але ж як багато ти залишив! Твою силу. Твою доброту. І те, що ми маємо берегти — нашу Україну, за яку ти поліг.
Мамо, тату, не плачте… Я з вами. У колосках на полі. У сонці над Клепачами. У дитячому сміху моєї донечки. У кожній перемозі. Вічна слава тобі, наш Герою. Ти — з нами. Ти — вічний. Герої не вмирають.
Від імені всієї Ганнопільської громади висловлюємо глибоку шану та співчуття родині Михайла. Ми сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови перед подвигом нашого земляка і дякуємо за ту безмежну ціну, яку він заплатив за мирне небо над нашими оселями. Пам’ять про Михайла житиме в наших серцях вічно. Його ім’я — серед тих, хто тримає небо над Україною.
