ЙОГО ІМ’Я – У СЕРЦЯХ, ЙОГО ПОДВИГ – У ВІЧНОСТІ…

У світлі Великодні дні, коли кожна душа сповнена надією, серед пасхальних дзвонів та весняного цвітіння, наша громада схилила голови в скорботі, проводжаючи в останню путь свого Героя МИХАЙЛА ПАВЛОВИЧА КОРНІЙЧУКА, який віддав життя за свободу та незалежність України… За наші мирні світанки та тихі вечори…За те, щоб ми бачили небо без вибухів, чули спів пташок, а не гомін клятої війни…

Михайло Павлович народився 18 вересня 1973 року в селі Соснівка. Тут він зростав, робив перші кроки, тут пройшли його щасливі роки дитинства. Початкову освіту здобув у рідному селі, а з п'ятого по дев'ятий клас навчався у Плужненській санаторній школі-інтернаті. Ще з юних літ він виділявся щирістю, добротою, чуйністю та бажанням допомогти тим, хто цього потребував. Після школи, юнак вступив до Грицівського професійного училища. Закінчивши навчання, Михайло розпочав свою трудову діяльність.

Працював водієм в колгоспі села Ганнопіль, а згодом – електриком на Ганнопільському спиртзаводі. Його завжди вирізняли – відповідальність, доброчесність та щира посмішка. Пізніше, чоловік влаштувався працювати до воєнізованої охорони у місті Києві, а останнім місцем його роботи - став Славутський хлібзавод. У будь–якій справі, Михайло залишався взірцем людяності, порядності й душевного тепла. Був турботливим сином та братом, люблячим батьком та чоловіком, добрим другом та надійним колегою. Михайла поважали всі, кому пощастило знати його особисто. Він ніколи не стояв осторонь чужих проблем, умів підтримати та простягнути руку допомоги.

Після повномасштабного вторгнення, чоловік був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України, де служив стрільцем 3 десантно-штурмового відділення військової частини А0224.

Мужньо та відважно, Михайло боронив кожен клаптик рідної землі, стояв до останнього подиху – з гідністю та честю. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, у запеклому бою за Батьківщину, 15 квітня 2025 року Михайло Павлович героїчно загинув, в районі н.п Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.

Сьогодні, у місті Славута, де тривалий час проживав Михайло, зібралася чимала кількість людей аби віддати останню шану справжньому Герою-воїну, який поклав своє життя за свободу та незалежність рідної землі. У глибокій тиші, з приспущеними державними прапорами, сльозами на очах та болем у серцях – зібрались рідні, побратими, друзі, духовенство, усі знайомі та незнайомі люди, які хотіли подякувати Герою за захист, жертовність та провести його в останню дорогу. Під звуки церковних дзвонів, у сяйві пасхального сонця, у кожному погляді - відчувалась безмежна скорбота і водночас - глибока шана, лунали слова молитви й щирої подяки.

Поховали Героя на кладовищі села Соснівка, у рідному краю - де він народився, де пройшли його безтурботні роки, де він уперше пізнав життя… Тепер ця свята земля обіймає свого сина, який до останнього подиху захищав її від ворога. Щирі співчуття рідним Ангела Небесного Воїнства – згорьованій матері, сестрі, дружині, доньці та сину Героя, які більше не зможуть його обійняти, почути його голос, подивитись у очі, сповнені жаги до життя… Важко знайти слова, які могли б зменшити цей невимовний біль. Нехай Господь зміцнить вас у цю темну годину і подарує сили пережити цю страшну втрату. Пам'ять про Михайла Павловича житиме вічно – у кожному тихому мирному ранку, у кожному квітучому весняному дереві, у кожному сонячному промені. І коли нам здається, що темрява навколо надто густа – згадаймо про Михайла. Бо саме завдяки таким Героям, як він - світло щоразу перемагає морок. Його подвиг – безсмертний, а його ім’я викарбуване у наших серцях та історії поколінь - навіки.

Схиляємо голови перед мужністю та героїзмом Ангела Небесного Легіону! Світла Пам’ять та Вічна Шана Герою України!