Громада провела в останню земну дорогу Героя Юрія Бабійчука

В скорботі люд схилився до землі...Печально квітами устелена дорога.

Бо наш Герой вернувся «на щиті»...Сліз горя стримати немає змоги…

Пекучий біль і гіркий смуток війни вкотре чорним крилом торкнулися наших сердець. Вчора, 18 березня, зі скорботою, сльозами та невимовною тугою, жителі Ганнопільської громади попрощалися з вірним сином України ЮРІЄМ БАБІЙЧУКОМ, який віддав своє життя заради свободи та незалежності нашої Батьківщини. Народився Юрій Володимирович 14 травня 1970 року в селі Прикордонна Улашанівка. Навчався у Хоняківській загальноосвітній школі. Після її закінчення, продовжував здобувати освіту у професійному училищі міста Нетішин. Тривалий час чоловік працював у приватному акційному товаристві «Об’єднання «Прогрес» у місті Славута. Згодом, життя повернуло Юрія до рідного села, де він влаштувався на роботу до місцевого сільгосппідприємства та доглядав за старенькими батьками. 08 червня 2023 року чоловік був призваний на військову службу до лав ЗСУ. З честю та гідністю, разом з побратимами, Захисник боронив цілісність нашої держави. У листопаді, під час бойового завдання, Юрій отримав важкі поранення та переніс складні операції. Та попри все, після лікування, боєць знайшов в собі сили знову взяти до рук зброю та повернутися на захист Батьківщини, відстоюючи її свободу та незалежність. На превеликий жаль, 14 березня 2025 року, під час запеклого бою поблизу н.п. Часів Яр Донецької області Юрій Володимирович героїчно загинув. Захиснику назавжди 54 роки. Щирий, доброзичливий, усміхнений, життєрадісний, небайдужий до чужого горя - таким знали Юрія усі, хто його знав, любив та шанував. Він був люблячим та турботливим батьком для доньки Ілони, мудрим наставником для пасинка Назара, який теж героїчно загинув, відважно захищаючи неньку-Україну. Життя Назара Ковальчука обірвалося 31 січня 2024 року на 22 році життя. Молодий юнак поклав своє молоде життя на вівтар Перемоги, заради нашого спокійного сьогодення та щасливого майбутнього, ставши Ангелом Небесного Легіону та оберігаючи наш мирний сон із висоти. Нестерпно втрачати своїх Героїв, справжніх патріотів рідної землі, славних воїнів України… Ця клята війна нищить цвіт нашої нації, відбираючи життя у найкращих синів та доньок Батьківщини.

Сьогодні громада зустріла Юрія БАБІЙЧУКА зі сльозами на очах та важким тягарем скорботи в душі. Віддати останню шану українському воїну-земляку та розділити біль утрати з родиною Героя, прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, представники влади, духовенство, мешканці громади.

Юрій востаннє побував у рідній домівці, де з ним попрощались односельчани. Для них, як і для всієї громади, це непоправна втрата та велике горе. З Прикордонної Улашанівки траурний кортеж слідував до міста Нетішин, де продовжилась церемонія прощання з Героєм. Поховали полеглого Захисника у селі Садки Рівненської області. Юрій відійшов у Вічність, залишивши по собі світлу пам’ять та спогади, які не залікують болючі рани рідних, але грітимуть їхні душі щоразу, коли згадуватимуть про нього, про його героїчні вчинки. Він захищав свою країну, свій народ, свою рідну землю, яка тепер одягнула чорну хустину та в глибокій скорботі проливає за ним гіркі сльози. Незгасимий спомин про Воїна Світла ми збережемо назавжди у своїх серцях. Висловлюємо щирі співчуття від імені усієї громади родині Героя! Тепер його ім'я навіки закарбоване золотими літерами у історії нашого народу. Вічна Пам'ять та Світла Шана Герою!