«І коли мене спитають, що для мене війна, я без роздуму відповім — імена…» (Максим Кривцов)

24 лютого 2022 року, рівно три роки тому, розпочалась ще одна страшна сторінка історії нашої багатостраждальної країни. Близько 5-ої ранку життя людей в Україні поділилось на «до» і «після».

Квітуча, неповторна, чарівна, щедра на врожаї та багата на талановитих людей, українська земля стала чорним полем бою та боротьби з ворожим рашистським окупантом. Ми всі відчули подих війни - кривавої і нещадної, яка принесла з собою біль, ненависть, страждання та відчай, проте яка не зламала нас, а наткнулась на згуртований, єдиний, волелюбний народ, котрий відчайдушно тримає оборону на фронті і в тилу, та виборює право на життя у вільній та незалежній державі.

«І коли мене спитають, що для мене війна, я без роздуму відповім — імена…» (Максим Кривцов)

За три роки повномасштабного вторгнення та війни, що триває вже 11 років, в серці кожного із нас закарбувалася золотими літерами незліченна кількість імен тих – хто з втомою в очах, зброєю в руках, забувши про біль та про страх, захищає нашу свободу, безпеку, мирні ранки та тихі вечори. Імена тих – хто, поклав на вівтар Перемоги- найцінніше, своє життя, приєднавшись до лав Небесного легіону та зараз оберігає наш сон із висоти і пам'ять про кого ніколи не згасне.

Сьогодні наші серця стукають в унісон: дружньою підтримкою, щирою допомогою, тихою молитвою та усвідомленням того, наскільки ми можемо бути згуртовані та єдині. Чи могли ми уявити, що весь народ, з півночі до півдня, із заходу до сходу, стане однією великою сім’єю, єдиною силою, що буде боротися із загарбниками? Що кожен на своєму «фронті» докладатиме максимум зусиль задля наближення Перемоги, торжества добра і справедливості? Що чужі люди будуть допомагати з житлом, їжею, одягом, ділитися сердечним теплом?.. Ми, такі різні, характером, захопленнями, баченням, світосприйняттям, під час війни нарешті зрозуміли, що ми ЄДИНА нація, ВІЛЬНА країна. Всі ми – частинка великого волелюбного серця України.

Пам’ятаймо, що навіть після найтемнішої ночі - настає світанок, а після зливи – яскраво світить сонце. Нехай воно показує нам життєвий шлях з пітьми - в напрямку надії на світле майбутнє нашої Держави. Не втрачаймо віри, молімося за наших воїнів та підтримуймо наше військо сьогодні і повсякчас. Разом, єдині – до Перемоги! Слава Україні! Слава її Героям!

З щирою повагою, виконавчий комітет та голова Ганнопільської громади Маргарита МЕДВЕДЮК!