ДО ТРЕТЬОЇ РІЧНИЦІ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ УКРАЇНИ — ЛЕОНІДА БОГДАНОВИЧА ФЕДЮКА

…Три роки. Сто двадцять п’ять тижнів. Тисячі днів, у які ми живемо — а тебе вже немає поруч. Але твоя присутність — у кожному нашому вдиху, у кожній перемозі, у кожній сльозі, яка скочується на серце, коли вимовляємо твоє ім’я…

Сьогодні — третя річниця з дня, коли в бою за Україну обірвалося життя нашого земляка, великого патріота, брата, люблячого батька, чоловіка, і побратима — Леоніда Федюка. Три роки, як він зупинився вічністю у нашій пам’яті.

Народжений у затишному Ганнополі, він зростав у родині, де честь, гідність, совість і любов до України були не просто словами — це були життєві орієнтири. Вчився, працював, будував дім, ростив донечок — таких, як мріяв: світлих, добрих, сильних. Усе було — і успіх, і пошана, і плани на майбутнє. Але коли прийшла війна, Леонід не вагаючись пішов захищати нас.

26 лютого 2022 року він став до лав Збройних Сил України. Без пафосу, без зайвих слів. Просто — бо так треба. Бо хтось мав стати між ворогом і рідною землею. І він став. Служив у 23-му окремому стрілецькому батальйоні — радіо-телефоністом, оператором дронів. Той, хто завжди був спокійною силою. Хто не боявся ризикувати, щоб урятувати інших.

17 липня 2022 року, під час виконання бойового завдання біля села Новомихайлівка на Донеччині, його життя обірвалося. Ворожий мінометний обстріл — і більше ніколи його голос не прозвучить у слухавці, більше ніколи донечки не побіжать до нього з обіймами…

Йому було лише 46. І все найкраще ще чекало попереду.

Але сьогодні ми знаємо — він не пішов, він залишився. В обличчях дітей, які мирно сплять завдяки його мужності. У зціплених кулаках побратимів, які продовжують боротьбу. У тиші над рідним селом, яку він виборов ціною власного життя.

Він — частина нашої землі. В його імені — сила. В його пам’яті — безмежна вдячність.

Від імені всієї Ганнопільської громади ми низько схиляємо голови перед родиною Леоніда. Брате, дружино, донечки — ваше горе безмірне, але й гордість за нього — безкрая. Ви — його продовження. Його любов. Його Україна.

Ми пам’ятаємо.

Ми не пробачимо.

Ми переможемо — бо за спиною у нас такі, як Леонід Федюк.

Вічна слава Герою.

Вічна пам’ять.

Слава Україні!